Закон Великобританії про арбітраж 2025 року, який отримав Королівську санкцію 24 лютого 2025 року (далі — «Закон»), запроваджує низку суттєвих реформ, спрямованих на модернізацію арбітражного процесу та посилення позицій Великобританії як провідної юрисдикції для вирішення спорів шляхом внесення змін до Закону про арбітраж 1996 року (далі — «ЗА 1996»).
Основні зміни, запроваджені Законом про арбітраж 2025 року:
1. Право, що регулює арбітражну угоду
• Закон встановлює нове імперативне правило: якщо сторони не погодили інше, право, що регулює арбітражну угоду, визначається як право місця арбітражу.
• Раніше, згідно з рішенням Верховного суду у справі Enka v Chubb, арбітражна угода, як правило, регулювалася правом основного договору, якщо інше прямо не зазначалося.
• Це нововведення має на меті посилити юридичну визначеність і спростити арбітражні процедури.
2. Юрисдикційні заперечення
• Закон уточнює, що якщо арбітражний трибунал виніс рішення щодо своєї юрисдикції, і сторона, яка оскаржує, брала участь у провадженні, вона не може звертатися до суду з аналогічним запереченням.
• Замість цього, необхідно обрати: або подання заяви до суду відповідно до розділу 32 ЗА 1996, або оскарження юрисдикційного рішення трибуналу відповідно до розділу 67 ЗА 1996.
• Нові юрисдикційні заперечення не можуть бути висунуті в англійських судах, якщо їх не можна було виявити при належній сумлінності під час арбітражу.
• Нові докази приймаються лише за умови, що вони не могли бути надані раніше при належній обачності.
• Раніше подані докази не розглядаються повторно, якщо суд не визнає це необхідним в інтересах правосуддя.
• Це положення покликане скоротити тривалість і вартість багатьох юрисдикційних спорів у судах Англії.
3. Скорочене провадження
• Арбітри тепер прямо наділені повноваженням відхиляти вимоги, заперечення або питання, які не мають реальної перспективи на успіх.
• Це положення відповідає критерію, що застосовується при винесенні скорочених рішень в англійських судах. Водночас сторони мають право відмовитися від цієї процедури.
• Мета — підвищення ефективності арбітражу шляхом оперативного розгляду безпідставних вимог.
4. Забезпечувальні заходи
• Закон роз’яснює, що якщо сторони не погодили інше, суди мають такі самі повноваження щодо забезпечення вимог у третіх осіб в арбітражі, як і в судових провадженнях.
• Це усуває давню невизначеність щодо повноважень англійських судів видавати забезпечувальні приписи проти третіх осіб у підтримку арбітражу.
5. Надзвичайні арбітри
• Закон посилює статус надзвичайних арбітрів, надаючи їм повноваження, подібні до повноважень постійних арбітрів, включаючи можливість виносити обов’язкові приписи і звертатися по допомогу до суду.
• Це дозволяє оперативно реагувати на термінові питання в межах арбітражного механізму.
6. Інші важливі зміни
• Арбітри тепер зобов’язані розкривати будь-які обставини, які можуть обґрунтовано викликати сумнів у їхній неупередженості.
• Арбітрам надається розширений імунітет від відповідальності у разі їх відставки, а також у зв’язку з витратами за заявами про їх відвід.
• Судові процедури, пов’язані з арбітражем, спрощено для підвищення прозорості, скорочення строків та зменшення витрат сторін.
Загалом Закон спрямований на те, щоб зробити арбітраж у Великобританії більш ефективним, справедливим і привабливим як для внутрішніх, так і для міжнародних учасників, сприяючи економічному зростанню і збереженню конкурентної переваги Великобританії у сфері юридичних послуг.
З текстом Закону можна ознайомитися за посиланням:
