Антипозовні забезпечувальні заходи (Anti-suit injunction, ASI) являють собою судову заборону, адресовану стороні процесу, спрямовану на запобігання початку або продовженню розгляду справи в іноземній юрисдикції. Іншими словами, суд зобов’язує учасника спору утриматися від ведення процесу за кордоном, якщо такі розгляди суперечать раніше укладеній угоді про підсудність або арбітраж.
Основна мета застосування ASI полягає у запобіганні практиці «forum shopping» (вибір найбільш вигідної юрисдикції) та припиненні так званих «торпедних процесів» (наприклад, відомої «італійської торпеди», коли сторона поспішає подати позов в Італії чи іншій юрисдикції, відомій затяжними процедурами, з метою заблокувати ефективний арбітражний розгляд).
Таким чином, антипозовні забезпечувальні заходи слугують інструментом забезпечення дії угод про підсудність та арбітраж, а також запобігання потенційній несправедливості, що виникає внаслідок паралельних процесів у різних країнах.
Загальні принципи та правова основа на Кіпрі
Правова система Кіпру належить до сім’ї загального права. Після проголошення незалежності у 1960 році Кіпр зберіг спадкоємність із англійським загальним правом і доктринами справедливості у випадках відсутності спеціального законодавства чи кипрського судового прецеденту. Зокрема, стаття 29(1)(c) Закону про суди 1960 року (Law 14/1960) зобов’язує кіпрські суди застосовувати норми загального права та права справедливості в тому вигляді, в якому вони розвивалися в Англії, якщо інше прямо не передбачене законодавством Кіпру. Оскільки на Кіпрі відсутній законодавчий режим, що прямо регулює антипозовні забезпечувальні заходи, суди звертаються до принципів загального права, вироблених англійською судовою практикою.
Одним із кіпрських рішень, у якому розглядалися ASI, була справа Casto Shipping Co. v Mineag SQM (Africa) Ltd (1999), а також рішення Адміралтейського суду у справі Gannet Shipping Ltd v NAAFI (1995). В обох випадках кіпрські суди дотримувалися англійського підходу до антипозовних забезпечувальних заходів. Англійські суди вже давно визнають юрисдикцію обмежувати іноземні процеси на підставі того, що такі розпорядження діють in personam - вони адресовані стороні, яка перебуває під юрисдикцією суду, а не самому іноземному суду. Хоча подібні заборони формально не втручаються в діяльність іноземного суду, вони опосередковано впливають на іноземні розгляди і тому застосовуються з обережністю. Основною вимогою є те, що відповідач має перебувати під юрисдикцією кіпрського суду (наприклад, мати місце проживання, майно чи присутність на Кіпрі), інакше таке розпорядження не може бути виконане.
Принцип, що лежить в основі застосування ASI - запобігання несправедливості. Історично зазначалося, що іноземні розгляди можуть бути обмежені у випадках, коли вони «суперечать справедливості та добросовісності». Типовими підставами, визнаними як англійською, так і кіпрською судовою практикою, є:
- коли іноземний розгляд порушує угоду про виключну підсудність або арбітражну угоду;
- коли він втручається в належне здійснення правосуддя на Кіпрі, наприклад підриває місцеві процедури неплатоспроможності чи ліквідації;
- коли іноземні розгляди є утисковими чи такими, що зловживають правом, що фактично становить зловживання процесом.
Слід зазначити, що можливість застосування ASI не залежить від наявності основного розгляду на Кіпрі. Клопотання може бути подане самостійно, хоча на практиці позивачі інколи звертаються з декларативними позовами до місцевих судів, аби підсилити свої вимоги щодо прийняття антипозовних забезпечувальних заходів.
Критерії та судова обережність
Як і будь-який інший забезпечувальний захід, антипозовні забезпечувальні заходи (ASI) повинні відповідати загальним умовам, встановленим статтею 32 Закону про суди 1960 року. Заявник зобов’язаний довести:
- наявність серйозного питання для розгляду по суті;
- наявність prima facie права, яке порушується іноземним розглядом;
- що настануть невідшкодовні збитки, якщо заборона не буде винесена, причому такі збитки не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди.
Кіпрські суди підкреслюють, що ASI є винятковими засобами захисту. Вони обмежують право сторони на доступ до правосуддя в іншій юрисдикції та можуть ускладнити відносини з іноземними судами. Відповідно, судді проявляють стриманість, ретельно врівноважуючи необхідність захисту договірних прав і місцевої юрисдикції, з одного боку, та принцип міжнародної ввічливості (comity) - поваги до іноземних судових систем - з іншого.
У цілому кіпрські суди можуть виносити ASI у таких випадках:
- для захисту місцевих процесів, таких як процедури неплатоспроможності чи ліквідації, що перебувають у провадженні кіпрських судів;
- для забезпечення виконання угод про виключну підсудність чи арбітражних угод, коли ведення розгляду за кордоном становить порушення договору;
- для припинення утискових або таких, що зловживають процесом, розглядів за кордоном, які фактично є недобросовісними або спрямованими на переслідування;
- за умови, що відповідач перебуває під юрисдикцією кіпрського суду, а вжиття забезпечувального заходу справді необхідне для запобігання несправедливості.
Обмеження в межах права ЄС
Членство Кіпру в Європейському Союзі суттєво обмежує можливість застосування антипозовних забезпечувальних заходів. Європейський суд у справах Turner v Grovit (2004) та West Tankers (2009) постановив, що суди держав-членів ЄС не можуть виносити ASI, спрямовані на припинення розгляду справ в інших державах-членах, навіть якщо такі іноземні процеси порушують арбітражну чи юрисдикційну угоду. Підґрунтям такого підходу є принцип взаємної довіри між судовими системами держав ЄС.
Таким чином, кіпрські суди можуть виносити ASI лише стосовно розглядів за межами ЄС. Наприклад, вони можуть стосуватися процесів у США, Росії чи інших третіх країнах, але не справ, що розглядаються судами Франції, Німеччини чи Греції.
Ситуація змінилася з ухваленням оновленого Brussels I Regulation (2015), який виключив арбітраж із сфери свого застосування. Після справи Gazprom OAO v Lithuania (Європейський суд, 2015) антипозовні заходи, винесені арбітражними трибуналами, можуть визнаватися в межах ЄС. Водночас національні суди, включаючи кіпрські, і надалі позбавлені можливості виносити ASI проти паралельних процесів в інших державах-членах ЄС.
Антипозовні забезпечувальні заходи та арбітражні застереження
Антипозовні забезпечувальні заходи часто запитуються для захисту арбітражних угод. Порушення судового розгляду всупереч арбітражному застереженню саме по собі є достатньою підставою для застосування такого заходу. Хоча самі арбітражні трибунали можуть виносити тимчасові антипозовні розпорядження в межах сучасних арбітражних регламентів, їхня ефективність залежить від подальшого судового визнання та виконання.
Закон Кіпру про міжнародний комерційний арбітраж 1987 року (Law 101/87), що імплементує Типовий закон ЮНСІТРАЛ, надає судам повноваження вживати «забезпечувальні заходи» на підтримку арбітражу (стаття 9). Однак Верховний суд Кіпру постановив, що це положення не поширюється на антипозовні забезпечувальні заходи. У розглянутій справі суд нижчої інстанції виніс ASI, яким заборонив кіпрським відповідачам вести процес за кордоном всупереч арбітражному застереженню LCIA. Верховний суд скасував це рішення, вказавши, що належним форумом для винесення такої міри є англійський суд (місце арбітражу).
Таким чином, кіпрські суди виявляють небажання виносити ASI на підтримку арбітражів із місцем проведення за межами Кіпру, залишаючи сторонам можливість покладатися насамперед на арбітражні трибунали та на суди за місцем арбітражу. Якщо ж місцем арбітражу є Кіпр, трибунал має право винести відповідне розпорядження, а кіпрські суди можуть його забезпечити, застосувавши санкції за невиконання у вигляді відповідальності за неповагу до суду.
В останні роки кіпрські суди дедалі частіше стикаються зі спробами посилатися на російський санкційний закон (стаття 248.1 Арбітражного процесуального кодексу РФ) для перенесення спорів із Кіпру до Росії. У відповідь сторони почали звертатися по анти-антипозовні забезпечувальні заходи, які перешкоджають російським відповідачам ініціювати або продовжувати такі розгляди. У травні 2024 року кіпрський суд уперше виніс подібне розпорядження, підтвердивши виключну юрисдикцію кіпрських судів у корпоративних справах та їхню готовність захищатися від «торпедних» позовів. Детальніше про цю справу та підхід кіпрських судів можна прочитати в нашій попередній статті.
Заключні думки
Антипозовні забезпечувальні заходи не надаються судами автоматично. Вони становлять виняткову форму судового втручання, що застосовується лише тоді, коли паралельні або такі, що зловживають процесом, розгляди за кордоном підривають справедливість або порушують договірні зобов’язання. У разі успішного застосування такі заходи є вирішальним засобом захисту, забезпечуючи дієвість арбітражних угод та угод про виключну підсудність, а також гарантують розгляд спорів у належному форумі.
У Fortior Law ми консультуємо клієнтів з усіх питань, пов’язаних з антипозовними забезпечувальними заходами, від оцінки того, чи дотримані критерії для їх застосування, до підготовки заяв і захисту від паралельних розглядів. Наша команда має глибоку експертизу як у кіпрському, так і в англійському праві, що дозволяє надавати стратегічно виважені та практичні рекомендації щодо захисту прав клієнтів у різних юрисдикціях.
Fortior Law - це динамічна міжнародна практика з вирішення спорів, що активно розвивається. Наш кіпрський офіс допомагає клієнтам добиватися антипозовних забезпечувальних заходів та інших забезпечувальних засобів у кіпрських судах. Для отримання додаткової інформації звертайтеся до вашої звичайної контактної особи у Fortior або пишіть на [email protected].
Ми також консультуємо та представляємо клієнтів у справах щодо антипозовних забезпечувальних заходів у судах Англії, а також в арбітражних спорах у всьому світі.
