В одній із наших нещодавніх справ East-West Logistics LLP v Melars Group Ltd [2020] EWHC 2090 (Ch) англійський Суд по компаніях (один із підрозділів Високого суду Лондона) ліквідував мальтійську компанію Melars Group Ltd (далі - «Меларс»). Логічний результат, але поки що не завершеної 10-річної саги, яка почалася з арбітражу в Лондоні, продовжилася судами на Британських Віргінських островах, та яка включала в себе WFO (всесвітнє «заморожування» активів) і борг на суму понад 650,000.00 дол. США.
У статті ми пояснюємо чому і як англійський суд ліквідував неанглійську компанію, і до чого ж тут Шерлок Холмс.
Передісторія
Суперечка виникла ще в далекому 2011 році через несплату фрахту і демереджа за чартером, згідно з яким East-West Logistics («EWL») повинна була перевезти вантаж для Меларса в Туркменістан. Вантаж було доставлено, проте покупець Меларса в Туркменістані відмовився його приймати. Тоді Меларс дав інструкції перевезти вантаж до Махачкали (Росія), де його мали перевантажити на інше судно. Однак, коли судно EWL прибуло до Махачкали, виявилося, що перевалити вантаж на судно, яке номінував Меларс, неможливо, оскільки воно застрягло в кризі на Волзі. Тим часом судно EWL простоювало, внаслідок чого Меларс зазнав значних збитків у вигляді демереджа.
Меларс, тим не менш, не оплачував ні фрахт за рейс до Махачкали, ні сам демередж, тому EWL, з метою стягнути борг, ініціювала арбітраж у Лондоні. Меларс оскаржував юрисдикцію арбітражу, заявляючи, що арбітражне застереження з чартеру поширювалося тільки на першу частину рейсу (до Туркменістану), а не другу (з Туркменістану до Махачкали).
З урахуванням подібних заяв, EWL вирішила подати аналогічний позов, але вже на Британських Віргінських островах - тобто за місцем реєстрації Меларса на той момент.
У березні 2016 року суд Британських Віргінських островів виніс рішення, за яким Меларс мав виплатити EWL збитки в розмірі 631,955.81 доларів США і 25,000 доларів США витрат. Виконувати рішення Меларс не поспішав. Ба більше, виявилося, що Меларс таємно змінив місце своєї реєстрації і формально став мальтійською компанією, хоча в листуванні з EWL продовжував використовувати свою стару адресу на Віргінських островах. Це означало, що юрисдикція суду Віргінських островів більше не поширювалася на Меларс, тож EWL потрібно було розпочинати ще один судовий процес уже на Мальті, щоб ліквідувати компанію.
Враховуючи, що Меларс міг знову «перереєструватися», щоб уникнути відповідальності, EWL вирішила ліквідувати компанію через англійський Суд з Компаній (Companies Court).
Позов до Companies Court
Клопотання щодо ліквідації було подано з таких підстав: (а) компанія фактично припинила свою діяльність; (b) компанія не могла покрити свої борги; і (c) ліквідація компанії буде справедливим рішенням.
EWL заявляла, що Суд має юрисдикцію для розгляду подібних спорів на підставі Директиви ЄС у справах про банкрутства (EC Regulation on Insolvency Proceedings 2000). Згідно зі статтею (3) 1 цієї Директиви, суди держав-членів, на території якої знаходиться центр основних інтересів боржника («COMI»), мають юрисдикцію для відкриття проваджень у справі про банкрутство щодо таких компаній.
EWL стверджувала, що Велика Британія - це COMI Меларса, оскільки:
- офіс Меларса на Мальті був не більше, ніж «поштовою скринькою»;
- усі відомі контракти Меларса укладалися англійською мовою і регулювалися англійським правом;
- усі арбітражні застереження в контрактах передбачали арбітраж у Лондоні;
- інтереси Меларса тривалий час захищали англійські юридичні фірми;
- Меларс брав участь у кількох англійських арбітражних і судових розглядах.
Рішення
Клопотання оскаржувалося в основному в частині юрисдикції. Меларс стверджував, що трейдинг він здійснював «онлайн», тому COMI не міг перебувати в Сполученому Королівстві. У такому разі, мала застосовуватися презумпція про те, що місцем COMI є місце реєстрації компанії - Мальта. Тим часом Меларс не надавав доказів на користь свого COMI ні на Мальті, ні в будь-якій іншій країні. Підхід Меларса полягав у тому, що тягар доказування лежить на EWL і саме вони мають довести, що COMI знаходиться в конкретній країні. Докази внаслідок цього були доволі обмежені - питання з приводу COMI вирішувалося лише на підставі листування та договорів між EWL та Меларсом. З цього приводу суддя Бейстер зазначив:
"Докази є незадовільними через свою недостатність. Особливо це стосується тих доказів, які подані компанією [Меларсом]. Я погоджуюся з паном Коміскі [представник Меларса], що на позивачі лежить тягар доказування, але, як сказав Шерлок Холмс, іноді підказку дає собака, що не гавкає: мовчання - часом потужний індикатор того, що скоріш за все є правдою. У цьому випадку, коли компанія не надає навіть найбазовішої інформації про свою діяльність щодо того, чим і де вона займається, я роблю висновок не на користь Меларса.
....
Незважаючи на те, що в поясненнях пана Коміски щодо « онлайн торгівлі» є певний сенс, все ж очевидно, що діяльність компанії все ж таки здійснюється десь на планеті Земля."
Суддя встановив, що COMI Меларса гіпотетично міг розташовуватися в одній із таких країн: Віргінських островах, Мальті, Естонії, Швейцарії або Великій Британії.
Варіанти з Віргінськими островами та Естонією були відкинуті, оскільки жодна зі сторін не вважала їх COMI Меларса. Мальту теж виключили, оскільки Меларс не заперечував, що компанія є «поштовою скринькою» і реально здійснює свою діяльність в іншому місці.
Суд також дійшов висновку, що використання англійської мови в листуванні та громадянство директорів Меларса не могли слугувати незаперечними індикаторами наявності COMI в конкретній країні, хоча зазначив, що бувають і зворотні випадки. Суд також визнав непереконливим аргумент про те, що директор Меларса використовувала свою англійську адресу, коли підписувала чартери.
Однак суддя визнав, що місцезнаходження юристів Меларса і контракти між сторонами, які регулювалися англійським правом і передбачали арбітраж у Лондоні, вказують на те, що його COMI перебуває у Великій Британії, хоча самі причини, через які сторони обрали англійське право - неважливі.
Крім іншого, у Меларса був банківський рахунок у Швейцарії і три рахунки в банку Revolut у Великій Британії. Щодо цього суддя сказав:
»...слід поставити запитання, чому компанія відкрила їх у Великій Британії, а не на Мальті, де вже близько двох років знаходиться її зареєстрований офіс. Відповідь очевидна: вона вибрала Англію, оскільки вже протягом певного часу звідти здійснюється діяльність компанії."
Суддя також взяв до уваги, що у Меларса є борг перед EWL, яка є англійською компанією.
З огляду на всі фактори суддя Байстер дійшов висновку, що Меларс скоріше здійснював свою діяльність із Великої Британії, ніж Швейцарії - як наслідок, Суд має юрисдикцію згідно з Директивою ЄС. А оскільки неплатоспроможність Меларса не заперечувалася, Суд ухвалив рішення ліквідувати компанію.
Інтереси Позивача представляли - Едвард Найт з XXIV Barrister's Chambers (Edward Knight of XXIV Barrister's Chambers). Над справою також працювали: Данило Христич (Danil Hristich), старший юрист, Сергій Платонов (Sergey Platonov), юрист, Ерлан Молдошев (Erlan Moldoshev) і Джайлз Шуереб (Giles Xuereb) - іноземні радники.
Fortior Law S.A. - міжнародна юридична фірма, що спеціалізується на вирішенні спорів з англійського права, з головним офісом у Женеві, Швейцарія. Для отримання додаткової інформації, будь ласка, зв'яжіться з нами за адресами: [email protected], [email protected] або з вашою звичайною контактною особою у Fortior.
