Зростаючий попит на транскордонний захист активів
Уявіть собі ситуацію: у великому комерційному спорі виявляється шахрайська поведінка, і раптом з’ясовується, що активи, на які згодом може бути звернене стягнення, непомітно виводяться компанією-відповідачем. За таких обставин надзвичайно важливо діяти швидко, щоб забезпечити збереження цих активів незалежно від місця їх розташування та гарантувати, що до моменту ухвалення остаточного судового чи арбітражного рішення залишиться майно, на яке можна звернути стягнення. Для клієнтів, що ведуть міжнародну діяльність, отримання судового наказу про глобальний арешт активів через кіпрські суди може стати вирішальним фактором. Кіпр, маючи гнучку систему загального права та судову владу, готову оперативно надавати транскордонні забезпечувальні заходи, зарекомендував себе як ключова юрисдикція для цього виду захисту.
Що забезпечує судовий наказ про глобальний арешт активів?
Судовий наказ про глобальний арешт активів — широко відомий як забезпечувальний захід типу Mareva injunction — є потужним правовим інструментом захисту. Він перешкоджає відповідачеві розпоряджатися активами не лише на Кіпрі, а й в інших юрисдикціях у всьому світі. Важливо підкреслити, що йдеться не про конфіскацію майна; мета наказу — зберегти вартість активів, щоб вони залишалися доступними для подальшого звернення стягнення після ухвалення остаточного судового чи арбітражного рішення. На практиці такі накази можуть зупинити фінансові перекази, які в іншому випадку могли б зірвати виконання судового акта. Часто вони доповнюються обов’язком розкриття інформації, зобов’язуючи відповідача повідомити характер, вартість і місцезнаходження своїх активів.
Правова основа: як Кіпр розглядає накази про заморожування активів
Повноваження кіпрських судів видавати накази про заморожування активів випливають зі статті 32 Закону про суди (Закон 14/60). Ця норма наділяє суддів правом ухвалювати тимчасові забезпечувальні заходи щоразу, коли це вважається «справедливим і доцільним». Хоча такі повноваження є доволі широкими, вони міцно спираються на прецедентне право: Кіпр дотримується англійської традиції загального права, включно з доктриною Mareva. При цьому як кіпрська, так і іноземна судова практика спрямовують суди у формуванні підходу до таких заходів.
Що має довести заявник для отримання наказу?
За досвідом нашої команди, існує кілька ключових елементів, необхідних для забезпечення судового наказу про глобальний арешт активів.
- Суттєве питання для розгляду. Заявник повинен підтвердити наявність реальної правової вимоги. На цьому етапі не потрібні абсолютні докази, але справа має бути переконливою, а не побудованою на припущеннях.
- Реальна перспектива успіху. Суд повинен бути переконаний, що вимога має розумні шанси на задоволення під час розгляду по суті.
- Ризик або непоправна шкода. Заявник повинен показати, що без ухвалення наказу буде важко — або навіть неможливо — забезпечити справедливість на подальшій стадії.
Ключовим фактором виступає реальний ризик розпорошення активів. Це, як правило, найскладніша перешкода: заявник зобов’язаний надати переконливі докази того, що відповідач може приховати, перевести або зменшити активи, аби перешкодити виконанню судового рішення.
Нарешті, суди зіставляють необхідність наказу з можливою несправедливістю. Якщо забезпечувальний захід є надмірно широким, ґрунтується на слабких доказах або заявник діяв недобросовісно, суд, найімовірніше, відмовить у його наданні.
Чи можна отримати наказ про заморожування активів без повідомлення?
У багатьох випадках — так. Накази про заморожування активів нерідко запитуються ex parte, тобто без повідомлення відповідача та без його присутності на слуханні. Такий підхід є навмисним: якщо існує ймовірність, що сторона почне розпорошувати активи, попередження дозволить їй зробити це ще до винесення наказу, що зведе його мету нанівець.
Однак звернення без повідомлення покладає на заявника серйозний обов’язок. Важливою є не лише швидкість, а й повнота та відвертість у розкритті інформації. Заявник зобов’язаний подати суду всі істотні обставини, включно з тими, що можуть послабити його власну позицію. Невиконання цієї вимоги може призвести до скасування забезпечувального заходу під час слухання по суті, коли відповідач отримує можливість оскаржити наказ.
Формування позиції: докази та процедура
Заяви про видачу Судового наказу про глобальний арешт активів мають бути вичерпними й підтвердженими докладними доказами. Аффідевіт повинен містити:
- фактичні обставини, що лежать в основі вимоги;
- правові підстави, на яких ґрунтується вимога;
- пояснення, чому кіпрські суди мають юрисдикцію розглядати справу;
- докази, що вказують на реальний ризик розпорошення активів відповідачем;
- відомості про відомі активи та їх можливе місцезнаходження.
Крім того, заявник повинен надати зобов’язання щодо відшкодування збитків — юридично обов’язкову обіцянку компенсувати відповідачу шкоду, якщо суд згодом встановить, що забезпечувальний захід був наданий неправомірно, наприклад через невиконання обов’язку щодо повного й відвертого розкриття інформації.
А як щодо активів за межами Кіпру?
Кіпрські суди мають повноваження видавати накази про заморожування активів з екстериторіальною дією. Це означає, що активи, розташовані в таких юрисдикціях, як Англія, Швейцарія, Дубай чи Британські Віргінські острови, можуть підпадати під дію наказу.
Втім, виконання за кордоном не є автоматичним. Воно залежить від наявності міжнародних договорів і позиції іноземних судів, а часто вимагає координації з місцевими юристами у відповідній юрисдикції.
Автоматичним є лише обов’язок відповідача не розпоряджатися своїми іноземними активами після винесення наказу. Порушення цієї заборони може розцінюватися як неповага до суду на Кіпрі, що тягне за собою санкції — зазвичай позбавлення волі.
Чому часто обирають Кіпр
Кіпр зарекомендував себе як важливий центр для структур, що володіють активами, особливо за участі компаній зі Східної Європи та країн СНД. У результаті кіпрські судові накази про глобальний арешт активів нерідко запитуються та надаються у зв’язку з корпоративними спорами, які розглядаються кіпрськими судами.
Для ілюстрації наведемо три приклади з нашої практики:
- Позивач A придбав міноритарний пакет акцій у компанії B. Інші акціонери намагалися вивести активи компанії B, залишивши позивача A власником акцій компанії, що втратила будь-яку вартість. Окружний суд Лімассола видав судовий наказ про глобальний арешт активів, заборонивши будь-які перекази активів компанії B.
- Позивач C подав позов у Швейцарії проти фізичної особи D за фактом шахрайства. D вступив у змову з компанією E на Кіпрі, щоб приховати активи через фіктивні інвестиції, зокрема частку у 10 мільйонів євро в сінгапурському кіоску з ремонту взуття. Кіпрський суд видав судовий наказ про глобальний арешт і розкриття активів щодо компанії E на підтримку позову про змову.
- Група з 20 фізичних та юридичних осіб («G») організувала схему з виведення вартості з міноритарних інвестицій фізичної особи F. Компанія, у яку інвестував F, надавала необґрунтовані кредити під низький відсоток компаніям-«пустушкам», контрольованим групою G. Ці кредити з великою ймовірністю не підлягали поверненню, зважаючи на контроль G як над позичальниками, так і над кредитором. F ініціював процес про змову на Кіпрі та отримав судовий наказ про глобальний арешт активів щодо всіх учасників групи G з метою збереження активів для подальшого виконання остаточного судового рішення.
Кілька уроків із практики
Наш досвід показує, що накази про заморожування активів або зовсім відхиляються, або згодом скасовуються під час слухання по суті, якщо заявники припускаються критичних помилок. Найбільш поширені з них:
- Затримка з поданням заяви. Важко переконати суд у терміновості, якщо заявник, наприклад, чекав шість місяців перед поданням. Звернення має відбуватися негайно після виявлення ризику розпорошення активів або після виникнення обставин, на яких ґрунтується вимога (якщо більш ранні події свідчать про ризик).
- Недостатня відвертість щодо ризику розпорошення. В одному випадку наказ було скасовано, оскільки заявник послався на поведінку відповідача як на доказ ризику, але замовчав, що відповідачу належало нафтове родовище — актив, який у принципі не міг бути проданий без багаторічних погоджень із державними органами.
- Слабкий юрисдикційний зв’язок із Кіпром. У ситуації, коли заявник посилався лише на те, що у відповідача були активи на Кіпрі, але спір загалом не мав суттєвого зв’язку з цією юрисдикцією, суд обмежив дію наказу лише кіпрськими активами та відмовився поширювати його на весь світ.
- Відсутність активів для заморожування. В іншій справі К уклав угоду про торгівлю зерном з офшорною компанією L, знаючи, що її єдиним активом було саме зерно. Після того як L продала зерно, перевела виручку та розпочала процес ліквідації, заморожувати було просто нічого, і суд відмовився задовольнити заяву.
Заключні думки
Судові накази про глобальний арешт активів аж ніяк не є рутинним заходом. Вони надаються лише у виняткових обставинах і тільки тоді, коли обґрунтування є справді переконливим. Водночас їх отримання часто стає вирішальним чинником, що визначає, чи буде судове рішення реально виконане, чи залишиться пустою формальністю. І англійські, і кіпрські суди нерідко називають такі накази «ядерною зброєю» судового процесу.
У нашій фірмі ми супроводжуємо клієнтів на кожному етапі цього шляху — від оцінки ризиків до вироблення стратегій виконання — гарантуючи, що їхні права залишаться захищеними незалежно від того, де перебувають активи.
*****
Fortior Law — це динамічно зростаюча міжнародна практика з вирішення спорів. Наш офіс у Нікосії готовий допомогти клієнтам із поданням заяв щодо судових наказів про глобальний арешт активів та інших забезпечувальних заходів по всьому Кіпру. Для отримання додаткової інформації звертайтеся до вашої контактної особи у Fortior або за адресою [email protected].
Ми також можемо надати підтримку в отриманні судових наказів про глобальний арешт активів в інших юрисдикціях. З нашою статтею про судові накази про глобальний арешт активів в Англії можна ознайомитися тут.
