У цій статті ми розповімо про рішення Високого суду Англії та Уельсу у справі Blockchain Optimization S.A.and Petrochemical Logistics Ltd v LFE Market Ltd, LFE Group Holdings Limited, James (Aka Jim) Aylward, Benjamin Leigh Hunt, White Tiger Global Opportunities Fund and White Tiger Asset Management Ltd [2020] EWHC 2027 (Comm).
Рішення стосується (i) ступеня обов'язку повного та достовірного розкриття інформації під час подання клопотання без повідомлення та наслідків безневинних порушень; (ii) стандарту доказування обґрунтованості позову по суті спору під час подання клопотання про накладення всесвітнього арешту активів; (iii) підвищеного стандарту доказування шахрайства, а також впливу попередньої поведінки відповідачів на презумпцію невинуватості.
Передісторія
Лондонська футбольна біржа («LFE») створювалася як криптовалютна платформа для (i) залучення грошей через продаж криптовалюти; (ii) організації біржі футбольних клубів, на якій учасники могли б купувати акції футбольних клубів за допомогою криптовалюти; (iii) створення ринку, на якому власники токенів могли б купувати квитки на матчі, футбольну атрибутику та брати участь у заходах з футболістами. Цей проєкт заснував Джеймс Ейлвард (James Aylward) (він же Джеймс Аббас Бініаз (Abbass Biniaz)), Бенджамін Лі Хант (Benjamin Leigh Hunt) і Константіно Герцос (Konstantino Ghertsos).
Наприкінці 2017 року, після заяв, зроблених засновниками LFE, компанії Petrochemical Logistics («PL») і Blockchain Optimization («BO»), клієнти Fortior Law, надали позики для проєкту в розмірі 2,2 мільйона доларів США. Позивачі також надавали маркетингові послуги та допомогу проєкту LFE. Зі свого боку пан Хант і пан Герцос обіцяли повернути позивачам 3 мільйони доларів США.
До середини літа 2018 року позивачі вирішили вийти з проекту. Сторони домовилися, що LFE поверне PL 4,4 мільйона токенів за мінімальною ціною 0,50 долара США за токен. Крім того, LFE зобов'язалася виплатити 3 мільйони доларів США на користь BO як винагороду за маркетингові послуги. PL отримала токени, однак 3 мільйони доларів США так і не були виплачені.
У 2019 році LFE оголосила про заміну старих токенів LFE на нові. Пан Ейлвард сказав, що нові токени були випущені, але 4,4 мільйона старих токенів PL не були замінені. Таким чином, передані PL у липні 2018 року токени знецінилися. На той час також з'ясувалося, що більшість підприємств LFE були або розпущені, або ніколи не існували, або були просто «сплячими» компаніями.
Дізнавшись про це, клієнти доручили Fortior Law підготувати і подати до Високого суду позов про введення в оману в шахрайських цілях, змову і порушення договору компанією LFE, її власниками і паном Ейлвардом, директором/тіньовим директором компанії. Позивачі також клопотали про винесення термінової мирової судової заборони на заморожування щодо відповідачів. 15 січня 2020 року клопотання було задоволено.
Слухання
Відповідачі вимагали скасування судової заборони на заморожування активів, оскільки (i) не було достатньо доказів, які б підтверджували факт шахрайства, а тому у спрощеному порядку рішення у спорі про шахрайство мало бути винесено на їхню користь; (ii) соліситор позивачів Віталій Козаченко порушив вимогу щодо розкриття повної та достовірної інформації, оскільки Fortior Law, фірма пана Козаченка, представляла LFE в арбітражному провадженні щодо несплати LFE за договором поставки, а відповідно пан Козаченко знав, що проєкт не був фіктивним, і мав розкрити цей факт Судді Батчеру.
Під час розгляду другого питання Суддя послався на справу Brink's Mat Ltd v Elcombe [1988] 1 WLR 1350, в якій встановлено, що важливість нерозкритого факту для питань, які розглядаються суддею під час вирішення клопотання, визначає, чи є нерозкриття цих фактів підставою для скасування наказу без розгляду справи по суті. Невинність або ж провина нерозкриття інформації також важливі, хоча й не вирішальні.
Сер Вільям Блер підкреслив:
«Складно сказати, чи змінив би[Суддя Батчер] своє рішення, якби знав, що фірма пана Козаченка володіла такою інформацією.»
Відповідачі також заявляли про відсутність достатньо обґрунтованих позовних вимог у справі про шахрайство. Під час розгляду цього питання, Суддя застосував тест «достатньо обґрунтованих позовних вимог» зі справи Ninemia Maritime Corp v Trave Schiffahrtsgesellschaft GmbH (The Niedersachsen) [1983] 2 Lloyd's Rep 600 та Lakatamia Shipping Co Ltd v Toshiko Morimoto [2019] EWCA Civ 2203 та дійшов висновку, що позов відповідає пороговій вимозі обґрунтованості, а тому відхилив клопотання відповідачів про скасування судової заборони.
Клопотання про виключення частини позовних вимог/судове рішення в порядку спрощеного провадження
Відповідачі також подали клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо введення в оману в шахрайських цілях та змови з використанням незаконних засобів.
Відповідачі стверджували, що проєкт LFE не був фікцією, а скоріше звичайною діловою невдачею, гарною ідеєю, яка не «злетіла». За їхніми словами, невдача сталася з комерційних причин, які не мають нічого спільного з шахрайством.
Відповідачі послалися на справу Three Rivers District Council v Governor and Company of the Bank of England (No.3) [2003] 2 AC 1 at [186], Lord Millett):
"Суд не може встановити шахрайство на підставі фактів, які не були заявлені, або фактів, які хоч і були заявлені, але вони свідчать про сумлінну поведінку сторони. Має бути конкретний факт, який підтверджує факт шахрайства, і цей факт має бути заявлений і доведений"
Відповідачі вважали, що звинувачення в шахрайстві не були обґрунтованими, а навпаки підтверджували сумлінну поведінку відповідачів, тому провадження в цій частині повинно бути припинено.
Своєю чергою позивачі послалися на неправдиві та проплачені статті LFE, а також інші неправдиві заяви у Twitter як приклади того, що відповідачі намагалися нечесно маніпулювати ринком своїх токенів. У результаті розслідування Fortior також встановила, що справжнє ім'я Джеймса Ейлварда - Джеймс Бініаз. Пан Бініаз був засуджений за шахрайство з ПДВ, напад і грабіж у 2010 році і засуджений до 22 місяців тюремного ув'язнення. Очевидно, що Бініаз хотів приховати ці судимості і змінив своє ім'я на Ейлвард, дівоче прізвище своєї матері.
Вивчивши всі докази, сер Вільям Блер відхилив клопотання про закриття справи та винесення рішення у спрощеному порядку, а також постановив, що заявлені позивачами звинувачення в шахрайстві є достатньо обґрунтованими.
Це рішення є ще одним нагадуванням про те, що англійські суди без вагань накладатимуть заборони на «ядерну зброю» у справах про інвестиційне шахрайство.
У цій справі позивачів представляли Гай Блеквуд QC (Guy Blackwood QC) і Турлоу Стоун (Turlough Stone) (Quadrant Chambers), яких інструктував Віталій Козаченко (Fortior Law). Також у роботі над справою на стороні позивачів брали участь Данило Христич (Danil Hristich), Джайлс Шуереб (Giles Xuereb), Ерлан Молдошев (Erlan Moldoshev) і Сергій Платонов (Sergey Platonov).
