З 2020 року відповідно до нової статті 248.1 Арбітражного (комерційного) процесуального кодексу Росії, російські суди мають виключну юрисдикцію щодо справ, пов'язаних із російськими компаніями та фізичними особами, на яких накладені санкції. І це незважаючи на те, що:
- сторони можуть укласти угоду про виключний порядок вирішення спорів судом або арбітражем іноземної держави;
- справа підпадає під виключну юрисдикцію іноземного суду, наприклад, справи про ліквідацію іноземної компанії.
Більше того, відповідно до цього закону, російські суди можуть виносити щодо іноземних сторін судові заборони про обмеження розгляду справ відповідно до умов договору і передачу цих справ в російські суди. Наприклад, у справі № A40-197598/2023 Комерційний суд Москви виніс судову заборону на продовження розгляду справи проти "Роснєфті" в Сінгапурському міжнародному арбітражному центрі (SIAC), який погодили сторони як місце вирішення спорів.
Закон було прийнято у 2020 року, і відтоді його актуальність значно зросла, оскільки численні санкції були накладені на російські компанії та фізичних осіб після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
У цій статті розглянуто, які англійські та кіпрські суди можуть вживати заходи, аби обмежити можливість передачі справи стороною в російський суд на підставі статті 248.1 Арбітражного (комерційного) процесуального кодексу Росії всупереч арбітражному застереженню або принципу виключної юрисдикції іноземних судів.
Судова заборона на Кіпрі
Наші юристи Евріпідес Хаджінесторос і Джордж Антоніадес представляли інтереси клієнта у двох судових процесах на Кіпрі за участі російських відповідачів у спорі, який виник з договорів, укладених до вторгнення Росії в Україну у 2014 році. В одній справі клієнт звернувся в суд з позовом щодо ліквідації кіпрської компанії, акціонером якої він був. Інша справа стосувалася притягнення до відповідальності відповідачів за їхні незаконні спроби позбавити клієнта його частки в кіпрській компанії.
Російські відповідачі намагалися ініціювати розгляд справ у Росії на підставі статті 248.1, стверджуючи виключну юрисдикцію російських судів щодо цих справ, оскільки на галузь, у якій вони вели свою діяльність (а не вони особисто), були накладені санкції ЄС.
В свою чергу Евріпідес і Джордж подали клопотання без виклику сторін про винесення негайної судової заборони на порушення процесу в Росії. Клопотання було подане на підставі того, що: кіпрські суди (i) мають виключну юрисдикцію щодо ліквідації кіпрських компаній; (ii) мають юрисдикцію щодо розгляду позовів про шахрайську змову за участю акціонерів кіпрської компанії; (iii) мають захистити свою юрисдикцію від необґрунтованих розглядів справ в інших країнах; а також (iv) на відповідачів не були накладені санкції, як це передбачено статтею 248.1.
У цих справах кіпрський суд уперше виніс судові заборони щодо російських відповідачів, які обмежували подальшу участь відповідачів у російських провадженнях. За порушення цих заборон відповідачам загрожує ув'язненню як покарання за неповагу до кіпрського суду. Заборони можуть бути оскаржені відповідачами на слуханнях з викликом сторін, однак ці справи стали прикладом того, що кіпрські суди готові захищати власну юрисдикцію у справах за участі відповідачів, які намагаються її уникнути на підставі статті 248.1.
Судові заборони в Англії
Цей судовий розгляд розвивається аналогічно в Англії, де було винесено кілька судових заборон щодо російських компаній.
3 листопада 2023 року пані суддя Діас винесла судову заборону щодо відповідачів у справі Renaissance Securities (Cyprus) Limited v Chlodwig Enterprises Ltd and ors [2023] EWHC 2816 (Comm). Це рішення підтримує застосування арбітражного застереження про вибір суду, погодженого сторонами, обмежуючи при цьому російський розгляд справи на підставі статті 248.1. У рішенні були застосовані стандартні принципи, на підставі яких англійські суди можуть виносити судові заборони:
- Заборона має бути справедливою і ефективною.
- Заборона зазвичай накладається, коли іноземний розгляд ведеться з порушенням арбітражного застереження.
- Заявник може з високим ступенем імовірності довести, що для врегулювання спору сторони уклали арбітражне застереження.
- Наявність арбітражного розгляду не є обов'язковою умовою для винесення судової заборони.
- Якщо іноземний розгляд розпочато всупереч арбітражному застереженню, відшкодування збитків не є достатнім засобом правового захисту.
- Заявник повинен діяти оперативно, поки іноземний розгляд не зайшов занадто далеко.
У рішенні по справі Unicredit Bank GmbH v RusChemAlliance LLC [2024] EWCA Civ 64 від 2 лютого 2024 року, англійський апеляційний суд видав судову заборону (скасувавши рішення першої інстанції судді Найджела Тіра) про обмеження російського розгляду справи проти UniCredit, розпочатого на підставі тієї ж статті 248.1. Ця справа вийшла далеко за рамки справи "Renaissance Securities":
- Застосовне арбітражне застереження, погоджене сторонами, передбачало арбітраж у Парижі, а не в Лондоні. Єдиним зв'язком з Англією був вибір сторонами англійського права.
- Можна було б подумати (як це зробив суддя Найджел Тір), що за таких обставин англійські суди не мають компетенції для винесення будь-яких заборон на підтримку арбітражу, оскільки такі заборони не стосуються англійських активів.
- Однак апеляційний суд визнав, що англійські суди мають юрисдикцію, оскільки:
- облігації на виконання зобов'язань, за якими виник спір, та арбітражна угода регулювалися англійським правом, тобто англійський суд має достатній зв'язок зі спором для винесення судової заборони;
- англійська судова заборона не розглядатиметься французьким судом як втручання в його юрисдикцію; і
- англійське право вимагає дотримання умов арбітражного розгляду сторонами, які їх погодили в арбітражній угоді.
Крім того, суд зазначив, що російські суди застосували статтю 248.1 всупереч своєму зобов'язанню за статтею II (3) Нью-Йоркської конвенції, яка передбачає зупинення національного судового розгляду, розпочатого з порушенням виключної арбітражної угоди.
26 лютого 2024 року російський магнат Зіявудін Магомедов отримав судову заборону проти "Транснєфті". Магомедов почав судовий процес проти "Транснєфті" після того, як на його акції у великих російських портових операторах було накладено арешт, який він розцінив як змову, підтримувану державою. Спираючись на статтю 248.1, "Транснєфть" звернулася до московського суду з проханням заборонити Магомедову продовжувати судовий розгляд в Англії. Магомедов, зі свого боку, звернувся до лондонського суду з клопотанням про видачу судової заборони щодо зупинення розгляду російського позову "Транснєфті". Суддя Фокстон задовольнив це клопотання, в результаті чого за продовження розгляду справи в Росії де-юре і де-факто директори "Транснєфті" можуть бути притягнуті до відповідальності в англійському суді за неповагу до суду та отримати покарання у вигляді тюремного ув'язнення.
Припускаємо, що наразі в англійських судах розглядаються ще кілька аналогічних справ і найближчим часом з'являться додаткові рекомендації щодо принципів, які можуть бути застосовані до таких судових заборон.
Висновок
Англійські та кіпрські суди готові накладати судові заборони на розгляд справ у Росії або інших країнах, якщо погоджене сторонами застереження щодо вибору суду передбачає вирішення спорів у конкретному суді або арбітражі. Як показує справа Еврипідіса Хаджінестороса і Джорджа Антоніадіса, кіпрські та, ймовірно, англійські суди виноситимуть судові заборони на захист їхньої юрисдикції, навіть якщо сторони прямо не домовилися про вирішення спору в англійських або кіпрських судах. Якщо російські сторони намагаються почати розгляд на підставі статті 248.1 Арбітражного процесуального кодексу Росії, тим самим виступаючи проти іноземного розгляду, кіпрські та англійські суди заборонятимуть російським сторонам продовжувати цей розгляд, якщо вважатимуть такий розгляд втручанням у їхню юрисдикцію або юрисдикцію арбітражу, погодженого сторонами. Основні вимоги полягають у тому, щоб накладення заборони було справедливим і ефективним (що зазвичай має місце у випадку, коли російський розгляд перешкоджає кіпрській або англійській юрисдикції) і щоб клопотання про накладення заборони було подано негайно.
Якщо у вашій справі бере участь російська сторона, яка намагається передати справу до російського суду, порушуючи арбітражне застереження або порушуючи правила виключної юрисдикції іноземного суду, зв'яжіться з нами, щоб дізнатися, чи можете ви домогтися судової заборони в Англії або на Кіпрі. Ви можете зв'язатися з нашим лондонським офісом [email protected] або нашим кіпрським офісом [email protected]. Для обговорення того, чи доступні аналогічні судові заборони в інших юрисдикціях, напишіть на [email protected].
Fortior Law - міжнародна компанія, що спеціалізується на вирішенні спорів. Ми регулярно представляємо клієнтів в англійських, кіпрських і швейцарських судах, у тому числі неодноразово отримували судові заборони на підтримку арбітражних і судових розглядів у різних юрисдикціях. Для отримання додаткової інформації відвідайте наш сайт www.fortiorlaw.com.
