Виконання судових та арбітражних рішень в Англії та Уельсі

Вступ

Ще до подачі позову варто розібратися, як можна буде виконати отримане судове або арбітражне рішення. В іншому випадку ви ризикуєте вкласти немалі гроші в процес та юристів, а після задоволення позову зрозуміти, що опонент може ніколи вам не заплатити згідно отриманого рішення.

У цій статті ми спочатку розкажемо, які кроки можна зробити до початку судового розгляду. Далі ми розглянемо можливі механізми примусового виконання судового чи арбітражного рішення в Англії та Уельсі.

Де знаходяться активи?

До початку судового розгляду необхідно визначити місцезнаходження активів вашого опонента. Це просто зробити, якщо вам відомо, де знаходяться його товари або де він їх продає, з ким торгує, у якому банку тримає гроші.

Ситуація ускладнюється, якщо ваш опонент – це невелика компанія, зареєстрована в непрозорій юрисдикції з мінімальною присутністю в Інтернеті. Що робити в такому разі?

По-перше, необхідно пошукати інформацію про вашого опонента в Google. Ви можете прочитати, що в новинах є згадки про раніше укладені ним прибуткові угоди, або ж що він обманював інших контрагентів. Це допоможе зрозуміти, чим займається ваш опонент, чи важлива для нього репутація, а якщо його взагалі немає в мережі, то, ймовірно, ваш опонент – це просто фіктивна структура.

По-друге, дізнайтеся, що говорять про вашого опонента на ринку. Чи він впізнаваний? Чи виникали в інших із ним проблеми? Чим він займається? Можливо, проти вашого опонента або пов'язаних із ним компаній порушено кримінальну справу або процедуру банкрутства. У рамках цих проваджень можна запросити доступ до внутрішньої документації вашого опонента. Наприклад, у Швейцарії прокурори та посадовці у справах про банкрутство можуть розкрити документи третім особам, які мають у цьому законний інтерес. Це допоможе зрозуміти фінансовий стан вашого опонента, чи виводив він активи з компанії, якщо так – у який спосіб, чи наявні ризики виводу активів.

По-третє, ознайомтесь із детальною інформацією про вашого опонента в корпоративних базах даних. Приклади таких баз:

• World-Check: www.world-check.com
• Orbis: www.orbis.bvdinfo.com
• KYC Spider: www.kyc.ch

Зазвичай корпоративні бази даних є платними. Перевага їх у тому, що за один клік можна отримати інформацію про компанію з багатьох національних реєстрів, зокрема корпоративну структуру компанії, рахунки, імена директорів та UBO. Якщо у вас немає доступу до такої бази, запитайте ваших юристів – чи мають вони.

Залежно від місця реєстрації компанії, можна також пошукати інформацію про вашого опонента в безкоштовних національних корпоративних реєстрах. Наприклад, у реєстрі Великобританії Companies House (www.gov.uk/government/organisations/companies-house) можна знайти інформацію про дату реєстрації компанії, її статус, хто здійснює значний контроль над компанією, а також переглянути звітність компанії. В інших реєстрах, особливо в офшорних юрисдикціях, інформації про компанію набагато менше. Ймовірно, ви можете отримати інформацію, яка знаходиться в закритому доступі, якщо звернетесь до адміністратора реєстру та заплатите реєстраційний збір.

По-четверте, можна залучити агентство бізнес-розвідки. Такі спеціалісти можуть отримати багато інформації абсолютно законно. Наприклад, спробуйте звернутися до Team Savante (www.teamsavante.com). Якщо Вас цікавить конкретний регіон, зверніться до регіональних спеціалістів. Також є міжнародні агентства бізнес-розвідки, які збирають інформацію про компанії у всьому світі. Міжнародні агентства, ймовірно, обійдуться дорожче, ніж місцеві.

Зрештою, подумайте про залучення спеціалістів, які займаються глибоким дослідженням інформації про компанію в Інтернеті, у тому числі за допомогою спеціального програмного забезпечення. Є агентства, які через соціальні мережі та закриті бази даних можуть для вас скласти діаграми відносин між особами. Наприклад, Grey List Trace встановлює банківські рахунки особи або компанії за допомогою їх електронної пошти (www.greylisttrace.com). Для цього організація перевіряє електронну пошту через спам-фільтри приблизно 150 тисяч банків по всьому світу. Ще одна послуга, яка використовується в кримінальному процесі: встановлення обміну електронними листами між двома особами, які заперечують факт того, що знайомі.

Як можна запобігти розтраті активів?

Ви можете запобігти розтраті активів опонента після їх виявлення та до початку судового розгляду.

Якщо ви стали власником конкретного товару на підставі контракту, але хтось намагається привласнити цей товар, ви можете накласти на нього арешт. Це можна зробити через місцевий суд за місцезнаходженням товару або через англійський суд, якщо він має юрисдикцію розглядати основний спір, або якщо основний спір підлягає розгляду в англійському арбітражі.

Щоб накласти арешт, часто не потрібно доводити ризик розтрати активів опонентом. Як правило, необхідно підтвердити ризик того, що доставка товару може не відбутися через дії певних осіб. Наприклад, ви маєте докази, що ваш товар намагаються перепродати, або залізничні вагони з вашим товаром перенаправленні до іншого отримувача. Наказ про заморожування/арешт зазвичай швидко і порівняно легко отримати. Англійський суд видає такий наказ протягом кількох годин після звернення із заявою, навіть у вихідні дні та в нічний час.

Якщо ваш товар перевозиться на судні і ви хочете подати позов до судновласника (наприклад, на підставі претензії про пошкодження товару під час морського перевезення або про незаконне відвантаження товару), ви можете заарештувати судно. У разі накладення такого арешту, щоб звільнити судно в більшості випадків клуб P & I видає вам гарантію про відшкодування збитків, якщо суд або арбітраж задовольнить ваш позов.

Якщо у вас є інформація про банківський рахунок вашого опонента, ви можете його заморозити за місцезнаходженням банку. Щоб заморозити рахунок, у деяких юрисдикціях суд має переконатись, що у вас є для цього вагомі підстави. В інших юрисдикціях, необхідно довести наявність серйозного ризику розтрати активів. Водночас, наказ про заморожування передбачатиме численні винятки, зокрема використовувати активи на ведення звичайної господарської діяльності, оплачувати юридичні витрати та розумні витрати на проживання для фізичних осіб. У деяких юрисдикціях заморожування банківських рахунків взагалі неможливе. Наприклад, у Швейцарії закон забороняє місцевим судам заморожувати рахунки швейцарських компаній на підтримку національних та іноземних судових процесів.

Що робити, якщо ви не виявили активи?

Наказ про заморожування активів у всьому світі та наказ про розкриття інформації

Якщо пошук активів вашого опонента виявився безрезультатним, але у вас є докази приховування ним активів у минулому або його недобросовісної поведінки, можна просити англійський суд видати наказ про заморожування активів у всьому світі (worldwide freezing order) та додатковий наказ про розкриття інформації про активи (disclosure order).

Якщо суд видасть такий наказ:

• відповідач не зможе розпоряджатися своїми активами або зменшувати їх вартість нижче встановленої межі (зазвичай це сума позову плюс відсотки та судові витрати);

• відповідач повинен розкрити свої активи понад встановленого ліміту (зазвичай понад GBP 10,000 - GBP 20,000), над якими відповідач здійснює прямий або непрямий контроль (наприклад, якщо активи зареєстровані не на його ім'я) – банківські рахунки, автомобілі, нерухомість, акції, права вимоги виплат за кредитними договорами, кошти на клієнтських рахунках юристів – усі ці активи підлягають розкриттю;

• виняток із цього правила – відповідач може покрити зі своїх активів розумні юридичні витрати для його захисту в суді після повідомлення про це соліситорів позивача із зазначенням джерела походження цих активів;

• ще один виняток – відповідач може покрити зі своїх активів витрати на звичайну та належну діяльність компанії (ordinary and proper course of business), зокрема на виплату заробітної плати працівникам, оплату оренди офісу, комунальних платежів тощо; цей виняток звужується, якщо відповідач виводить активи компанії за допомогою схем, що використовуються під прикриттям звичайної та належної діяльності компанії;

• якщо відповідач порушить наказ про заморожування активів або наказ про розкриття інформації, він (якщо відповідач – фізична особа) або його директор/підставний директор (якщо відповідач – компанія) можуть бути притягнені до відповідальності за неповагу до суду – санкції за це порушення можуть коливатися від короткого умовного ув'язнення до позбавлення волі терміном до двох років.

Під час ухвалення рішення про видачу наказу про заморожування активів, суд розглядає, чи є таке заморожування "справедливим і таким, що не порушує законних прав відповідача або третіх осіб" (just and convenient to do so) відповідно до секції 37(1) Закону про Вищі суди 1981 року. Для отримання наказу про заморожування активів у всьому світі та розкриття інформації англійські суди застосовують такий тест:

• Позивач має істотні підстави для звернення з позовом із "хорошою, аргументованою справою" (good, arguable case). Іншими словами, справа повинна засновуватися на переконливих фактах порушення та витримувати перевірку. Вона не обов'язково має бути повністю доведена від початку; вона має бути принаймні перспективною.
• Англійський суд уповноважений розглядати матеріально-правовий позов або видавати наказ. Наприклад, достатньо буде того, що договір передбачає застосування англійського права та юрисдикції.
• Щодо конкретних активів є реальний ризик розтрати. Такий ризик можна підтвердити, наприклад, шахрайською поведінкою відповідача. Також необхідно довести, що у відповідача є активи, які можна заморозити в першу чергу.
• Позивач зобов'язується відшкодувати збитки відповідача у випадку, якщо наказ про заморожування отриманий безпідставно.

Накази Norwich Pharmacal

Якщо ви вважаєте, що третя особа володіє інформацією про активи вашого опонента (і вона не була розкрита опонентом на виконання наказів про заморожування активів/розкриття інформації), ви можете отримати наказ Norwich Pharmacal (Norwich Pharmacal order або "NPO") проти володільця інформації.

NPO – це наказ про розкриття інформації щодо відповідача третьою стороною. NPO можна отримати в судах Англії та Уельсу. Назва NPO походить від рішення Палати лордів у справі Norwich Pharmacal v Customs and Excise Commissioners [1974] AC 133.

NPO використовується, якщо заявник не знає особу правопорушника або місцезнаходження незаконно привласнених активів, але може вказати третю сторону, яка має таку інформацію. Ця інформація може бути необхідною заявнику для підготовки позову. Наприклад, NPO часто отримують проти банків, інтернет-провайдерів та операторів мобільного зв'язку. Через політику конфіденційності, такі організації передають інформацію про своїх клієнтів лише на підставі рішення суду.

Інформація, розкрита на виконання NPO, може використовуватися виключно в межах конкретного судового розгляду. Заявнику необхідно отримати дозвіл суду, якщо він хоче використовувати інформацію з іншою метою.

Для отримання NPO, заявнику необхідно довести:

• Наявність переконливих підстав вважати, що було скоєно правопорушення.

• Наказ потрібен заявнику, щоби діяти проти правопорушника. Відповідь третьої особи на виконання наказу має бути справедливою та пропорційною, а не лише пропонувати заявнику отримати інформацію іншим способом.

• Третя особа була "причетна" до правопорушення, тобто вона була більше, ніж "простий свідок" правопорушення.

• Є висока ймовірність того, що третя особа володіє запитуваними документами або інформацією.

• Отримання наказу є необхідним та пропорційним.

NPO видається найчастіше до початку судового розгляду, рідше – на підтримку вже наявного.

Суддя розглядає заяву про видачу NPO на підставі письмових документів або під час усного слухання. Третя особа може бути повідомлена про звернення позивача за наказом проти неї, щоб вона могла викласти свою позицію до початку розгляду.

Також позивачу треба вирішити, чи потрібно вживати заходів, аби правопорушник не дізнався про судовий розгляд та видачу NPO.

Якщо позивач не хоче, щоб про видачу NPO стало відомо правопорушнику, він може просити суд видати забороняючий наказ (gagging order). Цей наказ протягом певного строку забороняє третій особі повідомляти будь-кому, окрім своїх юристів, про судовий розгляд або про видачу NPO.

Арбітражні рішення – визнання в Англії та Уельсі

Процедура визнання арбітражних рішень в Англії та Уельсі досить проста. Сторона, що виграла, подає форму арбітражної заяви з відповідними доказами до Комерційного суду. Заява подається без повідомлення відповідача. Суд виносить наказ про визнання арбітражного рішення без проведення усних слухань. Цей наказ прирівнюється до англійського судового рішення, що дає змогу стороні, що виграла, використовувати англійські механізми примусового виконання (за деякими винятками), так само, якщо б сторона виконувала англійське судове рішення.

Для визнання арбітражного рішення необхідно подати до суду його оригінал та оригінал арбітражної угоди. Тому, якщо арбітражне застереження передбачене договором, попросіть вашого контрагента надіслати вам оригінал договору, щоб не виникало проблем на етапі виконання. Якщо у вас немає оригіналу договору, ви зможете виконати рішення, але це займе більше часу. Наприклад, вам доведеться звертатися до арбітражу за отриманням підтвердження того, що ваш опонент добровільно брав участь у розгляді й не заперечував юрисдикцію.

До початку процедури виконання судового рішення, необхідно вручити відповідачу наказ про визнання арбітражного рішення, щоб той міг оскаржити наказ. Підстави для оскарження передбачені Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень. Якщо коротко, підстави для оскарження такі:

• арбітражна угода визнана недійсною;

• відповідач не був повідомлений про арбітражний розгляд або про призначення трибуналу;

• рішення винесене з питань, що не були передані на розгляд арбітражу;

• склад арбітражного суду сформовано з порушенням порядку, передбаченого арбітражною угодою;

• рішення не стало остаточним для сторін, воно було скасовано або його дія була припинена;

• предмет спору не може бути предметом арбітражного розгляду за національним правом; і

• визнання і виконання арбітражного рішення порушує публічний порядок держави.

Судові рішення – визнання в Англії та Уельсі

Спосіб визнання іноземного судового рішення в Англії залежить від країни, у якій було винесене рішення та предмету спору. Є дві важливі відмінності.

По-перше, є судові рішення, винесені в країнах Співдружності та в країнах, з якими Великобританія уклала двосторонні договори про взаємне визнання та виконання, а є рішення, винесені в інших країнах. Судові рішення країн Співдружності зазвичай виконуються за англійськими законами. Процедура виконання судових рішень країн, з якими Великобританія уклала двосторонні договори, передбачена самими договорами або імплементуючими законами. Як правило, процедура визнання проста. Судовий кредитор просить суд визнати судове рішення, не повідомляючи про це судового боржника. У разі визнання, повідомлення про це надсилається судовому боржнику. Він може оскаржити наказ про визнання на підставах, передбачених регулюючим законом.

Якщо судове рішення винесене в інших країнах, виконати його на території Великобританії складніше. Процес виконання визначається режимом загального права Великобританії, тобто (i) необхідно щоб рішення було винесене щодо боргу у певній грошовій сумі; (ii) визначити чи іноземний суд мав юрисдикцію виносити судове рішення відповідно до правил, які застосовують англійські суди; (iii) для визнання рішення необхідно ініціювати нову справу в Англії – можна попросити винести рішення у спрощеному провадженні; (iv) витрати на виконання рішення не відшкодовуються.

Друга важлива відмінність полягає в тому, що є предметом спору, щодо якого було винесене судове рішення. Навіть якщо рішення винесене в країні Співдружності або в країні, з якою у Великобританії є двосторонній договір, воно може бути не визнане відповідно до закону або двостороннього договору, якщо воно не підпадає під сферу дії закону або договору. Наприклад, рішення щодо сімейних спорів не можуть бути виконані відповідно до Гаазької конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних судових рішень у цивільних та комерційних справах. Закон дозволяє виконати судове рішення про стягнення заборгованості, винесене на BVI. Однак, неможливо виконувати судову заборону, винесену на BVI, навіть якщо така заборона винесена в цивільній справі.

Накази про заморожування та розкриття інформації після винесення судового рішення

Після визнання арбітражного або судового рішення ви можете звернутися до англійського суду для його виконання.

Насамперед, можна просити суд винести наказ про заморожування активів та розкриття інформації після винесення арбітражного або судового рішення. Такий наказ легше отримати, ніж досудовий, оскільки не потрібно доводити наявність вагомих підстав для подання позову, а також чи має суд/арбітраж юрисдикцію розглядати спір. Крім того, під час основного розгляду ви могли отримати докази ризику розтрати активів, необхідні для видачі наказу.

Якщо арбітражний або судовий процес відбувався в Англії, ви можете отримати наказ про заморожування активів у всьому світі та розкриття інформації на підтримку виконання рішення. Якщо ваш основний арбітражний або судовий процес відбувався в іншій країні, ви можете отримати наказ про заморожування та розкриття інформації, але його дія обмежуватиметься територією Англії та Уельсу.

Допит у суді про майно судового боржника

Англійський суд може вимагати, щоб судовий боржник прибув на допит про його активи. Боржник зобов'язаний прибути до суду та відповідати на питання під присягою. Як правило, боржника питають про його банківські рахунки, майно, цінні папери, автомобілі, борги, заробітну плату. Якщо боржник говорить неправду про свої активи, він може бути притягнутий до відповідальності за неповагу до суду або лжесвідчення. У разі неявки на допит суд автоматично виносить наказ про умовне засудження судового боржника або його директорів.

Неповага до суду та лжесвідчення розглянуті нижче. Різниця між ними в тому, що якщо неповага до суду – це цивільне правопорушення, яке тягне за собою тюремне ув'язнення на території Англії та Уельсу, то лжесвідчення – це кримінальний злочин, який застосовується, у тому числі щодо винних осіб в інших юрисдикціях через повідомлення до Інтерполу або запит на екстрадицію.

Англійський суд може винести наказ про виклик на допит лише щодо судових боржників – фізичних осіб та директорів англійських компаній. Англійський суд не може видавати накази про виклик на допит директорів іноземних компаній.

Наказ про стягнення боргу з третьої особи

Якщо на користь судового кредитора винесено рішення проти судового боржника, а третя особа має заборгованість перед судовим боржником, суд може винести наказ про стягнення заборгованості третьої особи на користь судового кредитора. Такий наказ називається наказом про стягнення боргу з третьої особи ("TPDO").

Тобто, якщо сторона А має судове рішення проти сторони Б, сторона Б не сплачує за ним, а сторона С має гроші стороні Б, сторона А може звернутися до суду з вимогою про виконання судового рішення через стягнення безпосередньо з боку С.

TPDO одночасно погашає борг третьої особи перед боржником за судовим рішенням та борг боржника перед кредитором за судовим рішенням.

Судовий кредитор може просити винести TPDO щодо заборгованості, яка має бути погашена зараз або в майбутньому в силу дійсного зобов'язання.

Англійські суди мають юрисдикцію для винесення TPDO , якщо третя особа є англійським резидентом і якщо активи третьої особи знаходяться в Англії. Якщо активи знаходяться за межами Англії, TPDO може бути винесений щодо англійського резидента за умови, що (i) англійський TPDO буде визнаний у юрисдикції, де знаходяться активи/заборгованість третьої особи; і (ii) якщо немає ризику того, що третя особа зобов’язана буде погасити заборгованість спочатку перед судовим кредитором, а потім перед судовим боржником.

Застереження в договорі між судовим боржником та третьою стороною щодо виключної юрисдикції іноземних судів (тобто судів за межами Англії та Уельсу), не позбавляє автоматично англійський суд юрисдикції для винесення TPDO.

На прикладі розглянемо, коли можна застосовувати TPDO. Судовий кредитор отримав судове рішення проти іракської державної компанії. Іракська державна компанія продає нафту та отримує оплату за акредитивом, відкритим в англійському відділенні французького банку. Судовий кредитор звернувся до англійського суду за отриманням TPDO про те, щоб виплати банку за акредитивом на користь іракської компанії здійснювалися безпосередньо судовому кредитору. У такий спосіб буде задоволено зобов'язання банку перед іракською компанією та зобов'язання іракської компанії перед судовим кредитором.

Тимчасове управління (Receivership)

Якщо у вас є судове рішення і воно не може бути виконане іншим способом, можна просити англійський суд призначити керуючого в порядку справедливого виконання. Функції керуючого схожі на функції ліквідатора в процедурі банкрутства. Перевага механізму в тому, що для призначення керуючого не потрібна ліквідація підприємства. Це відрізняється від підходу, прийнятого в країнах романо-германської правової системи, де стягнути борг із компанії можна лише у випадку її банкрутства.

Для погашення заборгованості керуючий може продати майно боржника. Керуючий також може розшукати документи про активи боржника або вимагати від боржника/його директорів надати документи для встановлення місцезнаходження цих активів. Якщо керуючий просить боржника надати документи, а боржник відмовляється, керуючий (або соліситори кредитора разом з керуючим) може звернутися до суду за наказом про виконання вимоги керуючого. Як зазначено нижче, невиконання наказу може потягнути за собою відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення директорів боржника.

Накази про накладення арешту (Charging orders)

Наказ про накладення арешту дозволяє судовому кредитору забезпечити судовий борг. Цей наказ не означає, що кредитору буде відразу відшкодована заборгованість. Наказ може забезпечити її на майбутнє. Повноваження суду видавати такі накази передбачені розділом 1 (1) Закону про накази про накладення арешту 1979 року (COA 1979).

Будь-яка частка, що належить боржнику на бенефіціарній основі, може бути стягнута відповідно до трасту або активів, зазначених у розділі 2 COA 1979, у межах суми боргу за судовим рішенням, у тому числі відсотки та витрати. До таких активів належать:

• Земля;
• Цінні папери: державні акції; акції будь-якої організації (крім будівельного товариства), зареєстрованої в Англії та Уельсі; акції будь-якої організації, зареєстрованої за межами Англії та Уельсу або будь-якої держави або території за межами Великобританії, які є акціями, зареєстрованими в реєстрі, що ведеться за межами Англії та Уельсу; паї будь-якого пайового фонду, щодо якого ведеться реєстр власників паїв поза межами Англії та Уельсу.
• Кошти в суді;
• Дивіденди та відсотки, що виплачуються щодо цінних паперів або коштів, що перебувають у суді.

Цей метод виконання судового рішення складається із трьох етапів:

• Винесення тимчасового наказу;
• Винесення фінального наказу;
• Винесення наступного наказу щодо продажу.

Отримання наказу про накладення арешту включає два етапи:

• Кредитор подає заяву про винесення тимчасового наказу. Арешт накладається на частку боржника в активі або активах, зазначених у заяві. Наказ та документи заяви мають бути вручені декільком різним особам. Щоб наказ набув чинності, можливо, його доведеться зареєструвати.
• Кредитор подає заяву про винесення фінального наказу. Внаслідок прийняття фінального наказу: 1) тимчасовий наказ продовжує діяти (з будь-якими змінами, які може прийняти суд); та 2) частка боржника за судовим рішенням у майні, на яке поширюється дія наказу, стягується з виплатою суми заборгованості за судовим рішенням, процентів та витрат на подання заяви.
• Залежно від виду активів, для отримання відшкодування можна звернутися за видачою наказу про відчуження активів, на які накладено арешт.

Звернутися із заявою про видачу наказу можна будь-коли після винесення судового рішення та настання терміну його виконання. Наказ про накладення арешту та наступний наказ на продаж може використовуватися додатково до інших методів примусового стягнення боргу за судовим рішенням.

Провадження проти бенефіціарних власників за відчуження активів / Закон про банкрутство

Розділ 423 Закону про банкрутство 1986 року передбачає, що англійський суд може розривати угоди, укладені за заниженою вартістю, та виносити накази для захисту осіб, які постраждали від такої угоди. Цей розділ застосовується до компаній та осіб, що знаходяться в Англії та Уельсі, а також до іноземних суб'єктів, якщо угода за заниженою вартістю була укладена, щоб завадити виконанню англійського арбітражного або судового рішення.

Тобто, якщо у вас є позов проти підставної компанії, яка вивела свої активи під час англійського судового провадження для того, щоб не виконувати винесене рішення, ви можете просити англійський суд прийняти наказ про стягнення заборгованості з коштів активів фізичних осіб, які стоять за підставною компанією.

Проваждення проти бенефіціарів / директорів за неповагу до суду / лжесвідчення

Що робити, якщо ви отримали судові накази на підтримку виконання рішення, проте опонент їх не виконує (наприклад, не надає інформацію щодо наказу про розкриття або говорить суду неправду про свої активи)?

Невиконання судового наказу – це прояв неповаги до суду (contempt of court). Це цивільне порушення, за скоєння якого порушник (якщо боржник – це компанія, її директор) може бути притягнений до відповідальності у вигляді тюремного ув’язнення. Відбування тюремного строку можливе лише на території Англії і його неможливо виконати за кордоном, наприклад, за допомогою повідомлення до Інтерполу або запиту на екстрадицію порушника з іншої країни.

Законом передбачені суворі вимоги щодо передачі справи до суду на підставі неповаги до суду. Треба ретельно поставитися до підготовки заяви про передачу справи на розгляд суду (committal application). Тому продумайте подання цієї заяви ще на етапі отримання судового наказу (наприклад, наказу про заморожування активів). Якщо цей наказ буде сформульовано неправильно, суд може відмовити видавати наказ про передачу справи до суду.

Вимоги до заяви про передачу справи до суду викладені тут: https://www.justice.gov.uk/courts/procedure-rules/civil/rules/part-81-applications-and-proceedings-in-relation-to-contempt-of-court#4. Важливо зазначити, що:

• суд відмовить у передачі справи до суду, якщо із судового наказу не зрозуміло, що відповідач має зробити, у який термін, а також якщо наказ передбачає вимогу, яку відповідач не може виконати, – переконайтеся, що ваш судовий наказ сформульований так, щоб на підставі його порушення в подальшому можна було подати заяву про передачу справи до суду;

• ви маєте чітко визначити, як відповідач порушив судовий наказ – перерахувати конкретні дії (або бездіяльність) відповідача, які порушили судовий наказ, зокрема, вказавши конкретні параграфи наказу;

• судовий наказ та заява про передачу справи до суду вручаються особисто порушнику, якщо тільки суд прямо не передбачив інше; однак і в цьому випадку ви повинні мати докази того, що відповідач знав про судовий наказ на момент його порушення;

• у судовому наказі має бути попередження про відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення за невиконання наказу – таке попередження краще розмістити на видному місці, наприклад жирним шрифтом на першій сторінці; і

• факти порушення судового наказу необхідно викласти детально та в хронологічному порядку – після подання заяви про передачу справи до суду ви не зможете додавати нові факти.

Процедура передачі справи до суду розглядається як новий судовий розгляд. Це передбачає оплату судового збору та подання нової форми позовної заяви. За термінами судовий розгляд може бути коротким – включати лише обмін показаннями свідків та проведення усного слухання. Якщо суд вважатиме за потрібне, він проситиме сторін обмінятися експертними висновками або розкрити інформацію, і тоді судовий розгляд може затягнутися на 1-2 роки. Максимальне покарання за неповагу до суду – ув'язнення терміном до двох років.

Якщо сторона надає неправдиві свідчення під присягою (наприклад, на виконання наказу про заморожування активів у всьому світі та розкриття інформації), вона вчиняє лжесвідчення (perjury). Це кримінальний злочин, за який передбачено максимальне покарання до семи років ув'язнення. Притягнення до відповідальності за лжесвідчення можливе, у тому числі щодо осіб, які перебувають за межами Англії. Тоді англійська влада запитує екстрадицію злочинця для відбування ним покарання в Англії, а також може бути видане повідомлення Інтерполу для ідентифікації злочинця та його затримання під час перетину кордону.

Перевага притягнення до відповідальності за процедурою неповаги до суду полягає в тому, що в багатьох аспектах ви самі контролюєте процедуру. Наприклад, після початку розгляду справи про неповагу до суду ви все ще можете домовитися з контрагентом та забрати заяву. Якщо подаєте кримінальну заяву про лжесвідчення, на підставі якої буде порушено кримінальну справу, ви втратите контроль над судовим процесом. У такому разі, навіть якщо ваш контрагент запропонує мирно врегулювати спір, прокурор може все одно вирішити передати справу до суду та отримати обвинувальний вирок.

Case study

Розглянемо справу Integral Petroleum S.A. v Petrogat FZE, у якій англійський комерційний суд виніс п'ять опублікованих рішень. У цій справі соліситори Fortior Law представляли інтереси позивача, компанії Integral.

Integral і Petrogat уклали контракт, який передбачав поставку паливного мастила для Integral залізничними вагонами з нафтопереробного заводу Туркменістану. Контракт передбачав вирішення спорів в арбітражі LCIA у Лондоні. Місце доставки – Грузія. Integral вніс передоплату за частину товару. Petrogat відвантажив товар для перевезення в Грузію, про що було зазначено у коносаментах, переданих Integral.

Через кілька днів представники Integral в Туркменістані дізналися, що деякі коносаменти були переоформлені без згоди Integral, і тепер передбачали перевозку вантажу до Ірану для іншого покупця Petrogat. Integral попросив Petrogat перенаправити вантаж до Грузії, однак той відмовився.

Договір передбачав, що Integral стає власником вантажу після його завантаження до залізничних вагонів. Integral не зміг відразу встановити інші активи Petrogat, на які можна було накласти арешт. Тому Integral звернувся за видачою термінового судового наказу про заборону Petrogat доставляти вантаж до Ірану, а також із вимогою до Petrogat видати лист, що підтверджує право власності Integral на вантаж. Integral розраховував на те, що цей лист можна буде пред'явити для отримання вантажу в Туркменістані.

Враховуючи невідкладність справи, Integral зміг призначити слухання в комерційному суді о 2-й годині ночі в неділю. Суддя практично відразу видав судовий наказ, який у найкоротший строк був вручений Petrogat.

Після його отримання Petrogat заявив, що доставить Integral тільки передплачений вантаж, а решту вантажу відправить у Іран своєму новому покупцю. Тобто, хоча Integral отримав передплачений вантаж, Petrogat порушив умови договору щодо поставки іншої частини вантажу, внаслідок чого Integral не отримав прибутку від його перепродажу.

Integral звернувся до арбітражу LCIA. Відповідно до арбітражного рішення, Petrogat незаконно привласнив частину вантажу Integral, перенаправивши його до нового покупця в Іран, і тому Petrogat повинен компенсувати збитки та витрати Integral. Під час арбітражного розгляду Petrogat пред'явив Integral зустрічний позов про те, що це з вини Integral весь вантаж не був завантажений. Integral вимагав забезпечення витрат на захист зустрічного позову. Щоб не вносити забезпечення, Petrogat надав суду виписки з банківських рахунків, які підтверджували активи Petrogat у розмірі кілька мільйонів доларів США.

Після прийняття арбітражних рішень на користь Integral, Petrogat заявив, що в нього немає коштів на виконання рішень. Для примусового виконання цих рішень, Integral вжив наступних заходів в англійському суді.

По-перше, Integral просив визнати арбітражні рішення як англійські рішення. Порівняно швидко Integral отримав наказ про визнання та накази про стягнення понесених витрат.

По-друге, Integral просив видати наказ про стягнення заборгованості з третьої сторони проти арбітражу LCIA, який утримував депозити сторін на покриття витрат LCIA і трибуналу. В результаті LCIA перерахував усю суму невикористаних депозитів на користь Integral.

По-третє, Integral просив призначити керуючого для виявлення місцезнаходження активів Petrogat. Також керуючий мав з'ясувати, куди зникли активи після винесення арбітражного рішення, які на час арбітражного розгляду, за словами Petrogat, становили кілька мільйонів доларів США. Керуючий отримав банківські виписки Petrogat, які підтверджували переказ коштів понад вартість арбітражних рішень LCIA на рахунок афілійованої компанії Petrogat без жодних вагомих підстав.

По-четверте, Integral просив притягнути до відповідальності фактичного та юридичного директорів Petrogat у вигляді тюремного ув'язнення за порушення судового наказу про заборону відправки частини вантажу до Ірану. Суд встановив наявність порушення у їх діях та виніс накази про умовне ув'язнення директорів. Спроби Integral мирно врегулювати спір та уникнути передачі справи до суду залишилися безрезультатними (Integral Petroleum SA v Petrogat FZE [2020] EWHC 558 (Comm) 12 Mar 2020).

По-п'яте, оскільки Petrogat вивів активи на афілійовану компанію, щоб не виконувати арбітражні рішення, Integral просив суд винести наказ на підставі розділу 423 Закону про банкрутство щодо фактичного та юридичного директорів Petrogat, а також його бенефіціарного власника, та додатково – наказ про заморожування активів у всьому світі та розкриття інформації проти цих осіб. Вони спробували оскаржити юрисдикцію суду на винесення цих наказів, але суд відхилив їх заперечення. Ці особи так і не виконали наказ про повне розкриття своїх активів, надавши суду інформацію лише частково (Integral Petroleum SA v Petrogat FZA [2021] EWHC 1365 (Comm) 14 May 2021).

У зв'язку із цим Integral просив суд винести рішення про стягнення заборгованості з цих осіб, якщо вони не виконають наказ про повне розкриття інформації. Наказ не був виконаний, внаслідок чого суд виніс ухвалу на користь Integral про стягнення заборгованості за судовим рішенням проти трьох відповідачів. Тепер Integral може ініціювати новий судовий розгляд щодо цих трьох фізичних осіб, оскільки вони знову виявили неповагу до суду – не виконали наказ про розкриття інформації. Другий наказ про притягнення до відповідальності за невиконання наказу зазвичай не є умовним та передбачає більш тривале покарання.

Отже, з моменту внесення передоплати на користь Petrogat у непрозорій юрисдикції та загрози зникнення вантажу, Integral вдалося:

• зберегти та отримати у володіння передплачений вантаж;

• отримати банківські виписки контрагента та визначити, куди були виведені гроші;

• отримати судові рішення проти свого контрагента, проти його юридичного та фактичного директорів, а також бенефіціарного власника; та

• створити можливість притягнення директорів та бенефіціарного власника контрагента до відповідальності у вигляді тюремного ув'язнення, якщо вони відмовляться добровільно погасити заборгованість.