Англійські суди роз'яснюють сферу дії своєї юрисдикції для притягнення іноземних директорів до тюремного ув'язнення за порушення їхніми компаніями тимчасових судових заборон.
17 жовтня 2018 року суддя Моулдер винесла рішення у справі Integral Petroleum S.A. v Petrogat FZE та інші. У вересні 2017 року Integral уклав контракт з Petrogat на купівлю вантажів мазуту, вироблених на НПЗ «Сейді» в Туркменістані, з поставкою на умовах FOB Туркменбаші-пором з подальшим відвантаженням в Кулеві, Грузія. San Trade гарантувала зобов'язання Petrogat за контрактом. У листопаді-грудні 2017 року вантаж був передоплачений Integral і навантажений з НПЗ в Сейді в залізничні цистерни, в залізничних коносаментах Integral був вказаний як єдиний вантажоодержувач, а пункт призначення - Кулеві, Грузія. Суперечка виникла на початку січня 2018 року, коли Petrogat і San Trade, потай від Integral, спробували внести зміни в оригінальні залізничні накладні на частину вантажу Integral, вказавши San Trade як єдиного вантажоодержувача замість Integral, і спробували привласнити частину вантажу та переспрямувати його San Trade до Ірану. Випадково Integral дізнався про дії San Trade і Petrogat від своїх місцевих джерел у Туркменістані. Після цього компанія негайно звернулася за терміновою тимчасовою судовою забороною, щоб заборонити Petrogat і San Trade здійснювати будь-які кроки з доставки вантажу в Іран. Суддя Моулдер винесла судову заборону 14 січня 2018 року. Незважаючи на судову заборону, Petrogat і San Trade відправили частину вантажу на адресу San Trade до Ірану за зміненими залізничними коносаментами, в яких San Trade вказувалася як єдиний вантажоодержувач. У зв'язку з цим компанія Integral подала клопотання про ухвалення постанови про ув'язнення директорів і посадових осіб Petrogat і San Trade у в'язницю за неповагу до суду. Директори/посадовці стверджували, що суд не має юрисдикції щодо них, головним чином тому, що Брюссельський рекаст регламент (№ 1215/2012) не застосовується до процедури передання справи до суду. Вони також заявили, що відповідно до Правил цивільного судочинства не існує можливості вручити позов за межами юрисдикції. У своєму рішенні від 17 жовтня 2018 року суддя Моулдер роз'яснила юрисдикцію англійського суду щодо ув'язнення іноземних директорів за порушення їхніми компаніями судових заборон англійського суду. Основні висновки судді такі:
- Брюссельський регламент застосовується до англійських процедур порушення кримінальної справи. Отже, дозвіл суду не потрібен для вручення клопотання про порушення кримінальної справи відповідачу, зареєстрованому в ЄС, включно з керівниками компаній-відповідачів, зареєстрованих у ЄС.
- Для відповідачів, які не є резидентами ЄС, позивач повинен отримати дозвіл на ведення справи поза юрисдикцією відповідно до пункту 3.1(3) Практичного керівництва 6(b) CPR. До винесення цього рішення було не зрозуміло, на якій підставі може бути запитано дозвіл, якщо він взагалі необхідний.
- Позови можуть бути подані до суду, і суд має юрисдикцію щодо не тільки діючих, а й фактичних іноземних директорів.
- Чи є особа директором де-факто - це питання факту та англійського права, а не права країни, в якій зареєстрована компанія директора.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися тут: http://www.bailii.org/ew/cases/EWHC/Comm/2018/2686.html. Віталій Козаченко з Fortior представляв інтереси позивача та сторони, що виграла справу, компанії Integral Petroleum S.A. Іноземні директори/посадовці були представлені компанією Stephenson Harwood. Для отримання додаткової інформації, будь ласка, зв'яжіться з нами за адресою [email protected] або з вашою звичайною контактною особою в Fortior.
*** Fortior Law(www.fortiorlaw.com) - юридична бутикова фірма в Женеві, Швейцарія, що спеціалізується на вирішенні міжнародних суперечок у сфері міжнародної торгівлі, шиппінгу та фінансів.
